Кримінальна відповідальність судді за постановлення завідомо неправосудного рішення, — необхідність чи інструмент впливу на суддю?

 

 

Чундак Маріанна Володимирівна

адвокат, член Міжнародної асоціації адвокатів (IBA), член групи інтересів  жінок-юристів Міжнародної асоціації адвокатів, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, комітету законотворчих ініціатив НААУ

 

 

 

У своїй діяльності адвокати часто зазнають тиску, шантажу, погроз у зв’язку з професійною діяльністю. Іноді, такі погрози ставали реальністю – підпал чи розстрілювання авто, фізичне побиття, вбивства…

Від дій явно незаконних відрізняються ті інструменти впливу, які, на перший погляд, видаються законними. Наприклад, прийняття нового закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який покликаний зробити всіх адвокатів слухняними та покірними, як буде вигідно тим, хто може використовувати цей «законний» інструмент впливу на адвокатів.

Але, не тільки адвокати стикаються з тиском, погрозами, явно незаконними розправами та «законним впливом». Набагато важче доводиться тим, хто приймає судові рішення. Адже вони зазнають тиску з усіх сторін. Вершити правосуддя надзвичайно важко, коли приміщення судів не охороняються, коли не тільки активісти, а і окремі громадяни користуючись сучасними засобами комунікації піддають висвітлюванню обставин справи у тому світлі, в якому вони їх бачать, не володіючи повною картиною ситуації. І часто можна побачити відкриту агресію в бік суддів, заклики до їх фізичного знищення.

В часи інквізиції на вогнищі спалювали відьом, а в часи реформ відбувається, як це назвали «перезавантаження», «очищення», «люстрація». Колись, щоб жінку оголосили відьмою і спалили, їй було достатньо бути гарною. Тепер, щоб тебе назвали «корупціонером старої прогнившої судової системи» достатньо бути суддею. Дані слова взяті в лапки, так як є цитуванням чужих слів. Коли з уст вищих посадових осіб держави та політиків лунають звинувачення в бік суддів в їх корупційності та непрофесійності, пересічним громадянам важко не піддатись такому впливу. Масла у вогонь додають і ті, хто власну некомпетентність прикриває за результатами розгляду справи тим, що ніби-то суддю підкупила інша сторона, або ж, наперед, гарантує винесення судового рішення на користь певної особи.  

То як тоді вершити правосуддя? Піддатись закликам і впливу більшості чи висловити своє внутрішнє переконання в тексті судового рішення?

Та і на цьому випробування не завершуються. Дуже сумно зараз спостерігати за наслідками судової реформи, коли багато достойних суддів, які користуються визнаною повагою та авторитетом, які сумлінно виконували свої професійні завдання та вершили правосуддя, були піддані принизливому кваліфікаційному оцінюванню. Коли після багатьох років праці, було необхідно підтверджувати свій професійний рівень. Жодна людина не може знати всього. А враховуючи ще і те, що за результатами спостерігає вся країна, важко спокійно і зосереджено надавати відповіді. В стані стресу люди часто  помиляються. Наскільки об’єктивними є результати оцінювання залишається тільки гадати. Але по результатам прикро, що деякі професійні судді, які були взірцем цієї професії, досі не є на своїх посадах.

Мені все ще не зрозуміла позиція тих політиків, які відверто критикують суддів, звинувачують їх в корупції та незаконності, запровадили судову реформу і, водночас, не забезпечили громадянам право на перегляд тих судових рішень, які були винесені раніше, як вони ж самі стверджують, незаконно.

Все це має негативні наслідки і для тих громадян, яким доводиться місяцями, а то і роками чекати винесення остаточного рішення в справі, так як бракує суддів. І залишається тільки сподіватись, що винесене остаточне рішення буде законним і справедливим.

Але що таке справедливість? Це поняття більш філософське. Іноді, те, що здається справедливим для одного, буде не справедливим для іншого. Поняття справедливості у кожного своє.

А що із законністю? Законів багато, а варіантів їх застосування іще більше. Як жартують правники: «Два юристи – три думки». В одному судовому процесі адвокат позивача назве, як мінімум десяток правових норм, які підтверджують правомірність заявлених позовних вимог в той час, як адвокат відповідача вкаже на абсолютно протилежні норми, які підтверджують відсутність підстав для задоволення позовних вимог. В житті мало є ситуацій де все ідеально просто і однозначно. Немає абсолютно чорного чи абсолютно білого, а все більше просто сіре. Сіре, як колір туману, де не зовсім все чітко.

Усі ми люди і усі, часом, помиляємось. Така природа людини, «людський фактор».

То чому ж досі, в сучасній демократичній країні, діють норми, які дозволяють засуджувати суддів за постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови?

За результатами пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень ст.375 КК України згадується в судових рішеннях (ухвалах, вироках, постановах) 12158 разів. Це ж стільки разів хтось зауважував, що суддя може бути винним у прийнятті завідомо незаконного рішення.

Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України та судове рішення є обов’язковим до виконання.

 Рішення, ухвалене іменем України і набрало законної сили не може бути незаконним, а суддю, який його прийняв не може бути піддано кримінальному переслідуванню. Підозра у незаконності рішення посягає на конституційні основи та на державу взагалі. Ми не повинні сприймати як буденність правові основи визначення «іменем України» і не повинні піддавати його критиці. Україна – це наша держава! Окрема, незалежна територія, громадянами якої ми є. В нас повинна бути незалежна судова влада. Рішення іменем України забезпечує порядок в державі, свідчить про існування верховенства права. Але існування норми, яка дозволяє притягувати до кримінальної відповідальності тих, хто вершить правосуддя, дає в руки окремих осіб інструмент для впливу на незалежність.     

Не так давно, 26-27 листопада 2018 р., у Львові відбувся 4-й українсько-німецький форум з питань захисту у кримінальному провадженні. Захід був організований Національною асоціацією адвокатів України, Федеральною палатою адвокатів Німеччини (BRAK) за підтримки Німецького фонду міжнародного правового співробітництва (IRZ). Дискусія відбулась за участі члена Комітету BRAK з питань кримінального права, адвоката з м. Мюнхет Аннетте фон Штеттен та члена комітету BRAK з питань кримінального права, професора, доктора Яна Бокемюля. Відомі німецькі адвокати на питання про притягнення суддів до кримінальної відповідальності за винесення неправосудних рішень взагалі спочатку не розуміли в чому суть питання. І річ була не в перекладі, а в тому, як таке питання може виникати взагалі. Після короткої паузи німецькі колеги відповіли: «Хто може оцінювати судове рішення? Прокурор? Слідчий?». Суддя в Німеччині – це представник судової влади, яка є незалежною. Незалежною від будь-якого впливу. Ніхто не може оцінювати судове рішення – ні прокурор, ні поліцейський. Адже це було б суттєвим інструментом впливу на суддю. У Федеративній Республіці Німеччина судове рішення може переглядатись судом вищої інстанції. За певних випадків, якщо було вчинено дисциплінарний проступок, суддю може бути притягнено до відповідальності. Існує інший порядок притягнення суддів до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Але в Україні досі не так.

На мою думку, жодна влада, в тому числі і судова, не може бути абсолютною. Повинні бути певні інструменти, які рятуватимуть пересічних громадян від можливого свавілля. Але в чому повинен бути такий порятунок і чи потрібно громадянам домагатись притягнення суддів до кримінальної відповідальності за прийняття завідомо неправосудних рішень? Відповідь потрібно шукати в меті, в з’ясуванні того, для чого це громадянам.

Так, засуджений до покарання, перш за все, хоче домогтись перегляду незаконного на його думку вироку і домогтись певної компенсації за таке незаконне засудження. То чи потрібно йому роки часу витрачати спочатку на те, щоб довести винесення суддею незаконного рішення, а потім іще роки, щоб його власний вирок переглянули? Напевно що ні. Простіше передбачити більше можливостей для перегляду судових рішень, які, водночас, не суперечили б принципу остаточності судового рішення.

Так само і інші особи, які вважають, що незаконним рішенням порушено їх право на майно і т.д. прагнуть отримати те, що вважають своїм по закону. Вони теж шукають будь-яку можливість для перегляду судового рішення.  

Існує і окрема категорія осіб, яка прагне помсти; прагне отримати моральне задоволення від усунення судді, який зробив помилку, від можливості вершити правосуддя. Але це можна зробити шляхом притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Можливим є забезпечення дотримання прав громадян, не посягаючи при цьому на незалежність суддів. Достатньо надати кожному те, що він прагне, але в інший спосіб.  

  Напевно не існує судді, рішення якого хоча б раз не скасовували в суді апеляційної чи касаційної інстанції. За таких умов чи не кожного суддю можна запідозрити у вчиненні злочину, передбаченому ст.375 Кримінального кодексу України.

Час задуматись над тим, який меч щодня звисає над терезами Феміди.

 

Опубліковане Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

Добавить комментарий