Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна домоглась повернення кримінальної справи за ч.1 ст.115 КК України на додаткове розслідування та перевірки Службою внутрішньої безпеки МВС чи не застосовувались працівниками міліції щодо її підзахисного недозволені методи слідства, які призвели до його самообмови у вчиненні злочину

Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна здійснювала захист обвинуваченого за ч.1 ст.115 КК України (умисне вбивство) за дорученням Закарпатського обласного центру безоплатної вторинної правової допомоги.
Доручення видано на стадії повторного розгляду справи в суді першої інстанції.
В даному кримінальному провадженні адвокату вдалось довести, що викладені у постанові про пред’явлення її підзахисному обвинувачення щодо механізму заподіяння смерті потерпілій містять істотні суперечності та не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

В ухвалі апеляційного суду також вказувалось на необхідність ретельної перевірки доводів про фальсифікацію працівниками міліції матеріалів кримінальної справи з метою засудження обвинуваченого і заволодіння належним йому будинком, про застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства, у тому числі заходів фізичного впливу, катування, які призвели до його самообмови у вчиненні злочину.
Адвокатом було зібрано та надано суду докази того, що до її підзахисного після допиту викликалась швидка допомога, а на наступний день його відвозили до лікарні. Також адвокатом подавалось клопотання про допит свідків та допитано в судовому засіданні свідків, які підтвердили, що перебували у райвідділку міліції під час допиту обвинуваченого та бачили у нього на обличчі кров, розбиту губу та підбите око, а перед допитом цих тілесних ушкоджень у нього не було. Викликаний за клопотанням адвоката в судове засідання експерт підтвердив, що обвинувачений до нього доставлявся працівниками міліції і на час його обстеження у нього було виявлено тілесні ушкодження.
В судовому засіданні суду першої інстанції було заслухано покази свідків, які вказали, що злочин вчинила інша особа, а не обвинувачений.
Також завдяки детальному допиту адвокатом експертів в судовому засіданні суду першої інстанції вдалось довести, що на кросівках обвинуваченого виявлено кров, яка походить від двох інших осіб і не належить ні обвинуваченому, ні потерпілій. А відтак існують сумніви у причетності обвинуваченого до даного злочину та необхідно встановити осіб, яким належить виявлена кров.
Суд апеляційної інстанції визнав, що під час додаткового розслідування також підлягають до ретельної перевірки та відповідної оцінки показання обвинуваченого про те, що відтворення обстановки та обставин події за участі обвинуваченого та в присутності понятих й інших учасників слідчої дії, проводилось з порушенням вимог кримінально-процесуального закону; про те, що факт застосування до нього насильства підтверджується наявними на светрі біло-сірого кольору із замком під шию, у який був одягнений слідами крові, яка походить від нього.

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и

27.11.2014 р.                                                                             м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючого — судді Стана І.В.,
суддів — Животова Є.Г., Феєра І.С.,
за участю прокурора — Сирохман Л.І. та адвоката ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами, які подали старший прокурор прокуратури Свалявського району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвокат ОСОБА_1 та підсудний ОСОБА_2 на ухвалу Свалявського районного суду від 15 серпня 2014 року.
Цією ухвалою кримінальна справа щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. України, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
за ч. 1 ст. 115 КК України повернута прокурору Свалявського району для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишено попередній — тримання під вартою.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
23 жовтня 2011 року приблизно о 14 — й годині 30 хвилин, ОСОБА_2, у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись удома за місцем свого проживання — в літній кухні будинку АДРЕСА_1 Свалявського району, під час сварки зі своєю матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність, з метою протиправного заподіяння їй смерті, використовуючи те, що остання внаслідок хвороби протягом декількох років була прикута до ліжка, правою рукою із застосуванням значної фізичної сили, протягом декількох секунд стискував її шию, не даючи їй дихати й переконавшись у настанні смерті припинив насильницькі дії. Внаслідок умисних протиправних насильницьких дій ОСОБА_2 настала смерть потерпілої ОСОБА_3 у зв’язку з механічною асфіксією від здавлення органокомплексу шиї руками сторонньої особи.
В ухвалі суду вказується на те, що органом досудового слідства допущена неповнота та неправильності, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні й можливості усунення яких не вичерпані. Зазначається про те, що згідно висновку експерта судово-медичної експертизи на кросівках, що вилучені в ОСОБА_2 виявлена кров, яка не походить від останнього чи його покійної матері, що вказана кров може походити від сторонніх осіб, у тому числі від осіб причетних до вбивства ОСОБА_3, що вказане органом досудового слідства не перевірено. Крім того, в ухвалі суду вказується на те, що з дослідженого в судовому засіданні відеозапису відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участі ОСОБА_2, убачається, що вказана слідча дія проведена за відсутності понятих, оскільки такі в будинку, в якому проводилась слідча дія не перебували, і були закликані слідчим після її проведення. Суд також прийшов до висновку про те, що по справі не перевірено наступне: з указаного вище протоколу відтворення обстановки та обставин події вбачається, що під час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_2 вказував на те, що після здавлення шиї ОСОБА_3 правою рукою поклав її у лежаче положення на ліжко на спину, що згідно висновку судово-медичної експертизи після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 могла вільно рухатись. Одночасно з показань ОСОБА_2 вбачається, що потерпіла була виявлена у лежачому положенні повернута на лівий бік обличчям до стіни. З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про те, що вказана вище неповнота не може бути усунута у судовому засіданні, оскільки потребує проведення оперативно-розшукових дій, спрямованих на встановлення осіб, від яких могли походити сліди крові на речових доказах: кросівках та светрі, які за своєю давністю походження вкладаються у час та обставини події, що мала місце 23 жовтня 2011 року. Органу досудового слідства також пропонується шляхом проведення відтворення обстановки та обставин події повністю виключити причетність третіх осіб до вчинення злочину, з урахуванням показів свідків, зокрема, допитаних у судовому засіданні за клопотанням підсудного ; перевірити доводи підсудного про застосування до нього недозволених методів слідства, що призвели до його самообмови у скоєнні вбивства ОСОБА_3, з урахуванням показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у судовому засіданні стверджували про те, що до райвідділу міліції ОСОБА_2 зайшов без будь-яких тілесних ушкоджень, а вийшов із тілесними ушкодженнями та плямами крові на одязі. Тому кримінальна справа направлена прокурору Свалявського району для організації проведення додаткового розслідування.

В а п е л я ц і й н и х с к а р г а х :

— старший прокурор прокуратури Свалявського району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції вказує на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині доведена зібраними по справі доказами, у тому числі показаннями, які ОСОБА_2 давав під час досудового слідства, визнаючи вину в скоєнні злочину, протоколами огляду предметів і відтворення обстановки та обставин події, висновками судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 та судово-імунологічної експертизи. Також вважає, що обставини, які мають значення в справі ретельно досліджені під час досудового слідства. В обґрунтування доводів посилається й на те, що доводи ОСОБА_2 про застосування до нього працівниками міліції незаконних методів слідства, у зв’язку із чим він обмовив себе в скоєнні злочину, ретельно перевірялись ВВБ УМВС України в Закарпатській області та прокуратурою району, свого підтвердження не знайшли й за результатами їх перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, яке не оскаржено. Крім того, посилається на те, що Свалявським районним судом не вжито заходи для усунення недоліків допущених під час досудового слідства шляхом більш ретельного допиту підсудного, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, вчинення інших процесуальних дій. У тому числі судом було відхилено клопотання обвинувачення про виклик і додатковий допит судово-медичного експерта. Шляхом дачі окремого доручення на проведення повторних експертиз, а також додаткового допиту експертів по наданих ними висновках, можуть бути усунуті суперечності у висновках судово-цитологічної, судово-імунологічної експертиз; судово-медичної експертизи та показання судово-медичного експерта у суді. Судом не заслухані пояснення експертів імунологів та цитологів по наданих ними висновках. Прокурор вважає, що при проведенні відтворення обстановки та обставин події дотримані вимоги КПК України, що прокурору Свалявського району необґрунтовано направлена на додаткове розслідування кримінальна справа, обвинувальний висновок по якій затверджувався заступником прокурора Закарпатської області. Просить ухвалу скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі ;

— підсудний ОСОБА_2 вказує на те, що матеріали кримінальної справи сфальсифіковані, що під час досудового слідства працівники міліції застосовували до нього незаконні методи слідства, у тому числі заходи фізичного впливу, катування, у зв’язку із чим він обмовив себе у вбивстві матері ОСОБА_3. Також посилається на те, що судом необґрунтовано не задоволено заявлене ним клопотання про виклик і допит як свідка ОСОБА_6, що досудове слідство не з’ясувало походження крові, яка виявлена на кросівках, що у нього вилучені й яка не походить від нього чи його покійної матері. Крім того, посилається на те, що свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 підтвердили, що перед затриманням працівниками міліції ОСОБА_2 не бачили у нього видимих тілесних ушкоджень, що судом не дана оцінка показанням свідка ОСОБА_4 про те, що працівники міліції його — ОСОБА_2, побили. Вважає, що причетними до злочину є свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, зразки крові яких необхідно відібрати для перевірки їх причетності до злочину, що судом не дана оцінка показанням свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про те, що вбивцею є ОСОБА_15. Також посилається на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_18 та ОСОБА_5 про те, що після допиту його працівниками міліції свідки бачили у нього на обличчі кров та розбиту губу. Просить змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на підписку про невиїзд та прийняте законне і обґрунтоване судове рішення по справі ;

— адвокат ОСОБА_1 в інтересах підсудного ОСОБА_2 вказує на те, що ухвала суду є частково незаконною та необґрунтованою. Обґрунтованими вважає вказівки суду про проведення експертизи, при проведенні якої необхідно з’ясувати походження крові, яка виявлена на кросівках, що вилучені у ОСОБА_2 і яка не походить від останнього, чи його покійної матері. Вважає, що під час досудового слідства необхідно ретельно перевірити версію про причетність до злочину ОСОБА_14 та ОСОБА_15, або інших осіб та їх розшуку. Крім того, вважає, що без перевірки версії про причетність до вбивства інших осіб неможливо встановити походження крові на кросівках, що вилучені у ОСОБА_2. Також посилається на те, що судом першої інстанції не виконані вказівки апеляційного суду, дані в ухвалі від 24 жовтня 2013 року про з’ясування того, чому свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вказують на те, що вбивцею є ОСОБА_15. Судом не дана оцінка факту відсутності в матеріалах кримінальної справи протоколу перегляду відеозапису відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участі ОСОБА_2, не з’ясовані причини, з яких неодноразово зупинялось відтворення. В обґрунтування доводів також посилається на те, що органом досудового слідства щодо ОСОБА_2 застосовувались незаконні методи слідства, в зв’язку із чим, він обмовив себе у вбивстві матері ОСОБА_3. Факт виявлення під час огляду ОСОБА_2 у Свалявському райвідділі міліції синців на обличчі та руках підтвердив експерт ОСОБА_19. Одночасно свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 підтвердили, що перед затриманням працівниками міліції ОСОБА_2 не бачили у нього видимих тілесних ушкоджень. Апелянт також вважає, що до ретельної перевірки підлягають показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_18 та ОСОБА_5 про те, що після допиту ОСОБА_2 працівниками міліції бачили у нього на обличчі кров, розбиту губу та підбите око, а також свідка ОСОБА_20 — чергового чергової частини Свалявського райвідділу міліції про те, що 25 жовтня 2011 року ОСОБА_2 викликали машину швидкої медичної допомоги. Апелянт також посилається на те, що під вартою ОСОБА_2 перебуває понад три роки, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини про розумні строки тримання осіб під вартою. Просить змінити ухвалу Свалявського районного суду від 15 серпня 2014 року й у повному обсязі задовольнити клопотання, заявлене адвокатом під час розгляду справи судом першої інстанції.
Потерпілим ОСОБА_21 апеляційна скарга на ухвалу суду не подавалась.
Заслухавши доповідь судді про суть ували, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційних скарг, пояснення учасників процесу: адвоката ОСОБА_1, яка підтримала апеляційні скарги, прокурора, яка вважала необґрунтованим та незаконним направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
За змістом норм КПК України, досудове слідство у кримінальній справі має бути проведене у точній відповідності із законом, — прокурор та слідчий зобов’язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, її належного спрямування, забезпечення прав усіх учасників справи. Предметом доказування у кримінальній справі є, зокрема, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, тощо.
Відповідно до ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглядав справу, в тому числі в апеляційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання, досудового слідства та прокурора при додатковому розслідуванні, а також для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Відповідно до роз’яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 2 постанови від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи», при призначенні покарання суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність всіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції при поверненні кримінальної справи на додаткове розслідування ґрунтуються на вимогах закону й узгоджуються з матеріалами кримінальної справи, що органом досудового слідства в порушення вимог ст. ст. 22, 374 КПК України не вжиті всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Так, скасовуючи вирок Свалявського районного суду від 15 серпня 2013 року суд апеляційної інстанції в ухвалі від 24 жовтня того ж року вказував на необхідність усунення суперечностей у постанові про пред’явлення ОСОБА_2 обвинувачення. Так, пред’являючи ОСОБА_2 обвинувачення орган досудового слідства зазначив про те, що «на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свої дій та їх карність, з метою протиправного заподіяння смерті, ОСОБА_2 саме правою рукою із застосуванням значної фізичної сили, протягом декількох секунд стискував шию потерпілої ОСОБА_3, не даючи їй дихати, і переконавшись у настанні смерті, припинив насильницькі дії в її відношенні. Внаслідок умисних насильницьких дій ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці. Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 настала внаслідок здавлення органокомплексу шиї руками сторонньої особи. На переконання колегії суддів, указане дає підстави вважати, що смерть потерпілої ОСОБА_3 настала внаслідок здавлення органокомплексу шиї руками сторонньої особи», тобто руками сторонньої особи. Одночасно, у вказаній постанові про пред’явлення ОСОБА_2 обвинувачення зазначено, що «ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх карність, з метою протиправного заподіяння смерті правою рукою із застосуванням значної фізичної сили, протягом декількох секунд стискував шию потерпілої ОСОБА_3, не даючи їй дихати й переконавшись у настанні смерті, припинив насильницькі дії. Крім того, з указаної постанови вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 на місці події померла від отриманих тілесних ушкоджень (т. 2, а. с. 168-169). Викладені у постанові про пред’явлення ОСОБА_2 обвинувачення щодо механізму заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_3 висновки органа досудового слідства, колегія суддів визнала такими, що містять істотні суперечності й такими, що не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Під час судового розгляду справи прокурор Чонка Ю.О. — учасник процесу, зазначені вказівки суду апеляційної інстанції не врахував, відповідно до ст. 277 КПК України, пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення, з урахуванням здобутих під час судового слідства доказів, не змінив. При прийнятті рішення, колегія суддів вважає, що як судом першої інстанції, так і апеляційним судом вказані недоліки при пред’явленні ОСОБА_2 обвинувачення не можуть бути усунуті, оскільки відповідно до ст. 132 КПК України обов’язок повного, всебічного та об’єктивного розслідування справи, пред’явлення винній особі обвинувачення з точним дотриманням положень конкретної статті Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України покладається саме на органи досудового слідства, а в судовому засіданні, відповідно до ст. 277 КПК України, вказані недоліки прокурором не були усунуті, однак такі могли бути усунуті прокурором.
Крім того, в ухвалі апеляційного суду вказувалось на необхідність доведення прокурором факту того, що насильницькі дії ОСОБА_2 припинив тільки після того, як переконався в настанні смерті ОСОБА_3.
В ухвалі апеляційного суду також вказувалось на необхідність ретельної перевірки доводів ОСОБА_2 про фальсифікацію працівниками міліції матеріалів кримінальної справи з метою його засудження і заволодіння належним йому будинком, про застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства, у тому числі заходів фізичного впливу, катування, які призвели до його самообмови у вчиненні злочину.
У спростування цих доводів прокурор послався на те, що доводи ОСОБА_2 про застосування до нього працівниками міліції незаконних методів слідства, у зв’язку із чим він обмовив себе в скоєнні злочину, ретельно перевірялись ВВБ УМВС України в Закарпатській області та прокуратурою району, свого підтвердження не знайшли й за результатами їх перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, яке не оскаржено. Відхиляючи вказані доводи прокурора, колегія суддів враховує матеріали кримінальної справи, які свідчать про наступне. Так, постановою помічника прокурора Свалявського району від 10 лютого 2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за результатами перевірки доводів ОСОБА_2 про застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства, які призвели до його самообмови у вчиненні злочину, за відсутністю в діях працівників міліції складу будь-якого злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. З мотивувальної частини вказаної постанови також вбачається, що під час перевірки опитувались старший слідчий ОСОБА_28. і старші оперуповноважені, відповідно, СБНОН та ВДСБЕЗ Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_22 та ОСОБА_23 (т. 3, а. с. 66-67, 102).
Одночасно з матеріалів кримінальної справи не вбачається, що копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи була вручена чи надіслана ОСОБА_2, або його представнику — адвокату ОСОБА_24. Не дотримання прокурором вимог закону в цій частині (вручення вказаної копії постанови) перешкоджало ОСОБА_2 оскаржити постанову прокурора як у частині мотивів прийнятого рішення, так і підстав відмови у порушенні кримінальної справи.
З указаної постанови також убачається, що прокурором не опитувались особи на які вказував ОСОБА_2 як на особи, що застосовували до нього недозволені методи слідства, зокрема, працівник міліції Сливка та інші працівники міліції, дані про участь яких у проведенні оперативно-розшукових заходів та слідчих дій містяться у висновку про підсумки службового розслідування ВВБ УМВС України в Закарпатській області від 04.08.2012 року. Крім того, з указаної постанови вбачається, що у ній відсутні будь-які дані про перевірку тверджень ОСОБА_2 про те, що після застосованих до нього працівниками міліції заходів фізичного впливу 25 жовтня 2011 року приблизно о 2-й годині 30 хвилин до Свалявського райвідділу міліції викликались лікарі швидкої медичної допомоги для надання йому медичної допомоги (т. 3, а. с. 102), не дана оцінка даним журналу виклику лікарів швидкої медичної допомоги Свалявської районної лікарні до Свалявського райвідділу міліції. Не дана прокурором і оцінка висновку судово-медичного освідчення ОСОБА_2, з якого вбачається, що в освідчуваного виявлені легкі тілесні ушкодження, які укладаються у час події — 23-25 жовтня 2011 року й які виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею (т. 1, а. с. 67-69).
Під час розгляду справи місцевим судом прокурор Чонка Ю.О. також не врахував (не виконав) вказівки суду апеляційної інстанції про приєднання до кримінальної справи матеріалів службової перевірки, яка проводилась працівниками ВВБ УМВС України в Закарпатській області за дорученням прокуратури Свалявського району, за результатами якої прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Указане свідчить про те, що орган обвинувачення, зокрема, прокурор не дотримався вимог ст. 374 КПК України. При оцінці цих доводів прокурора, колегія суддів враховує, що за змістом норм Конституції України та вимог КПК України саме прокурор повинен довести пред’явлене винній особі обвинувачення, у тому числі шляхом більш ретельного допиту підсудного, свідків, при дослідженні висновків судово-медичних та інших експертиз, що у справі відсутні будь-які дані про те, що прокурору судом вчинялись перепони для реалізації наданих йому повноважень, на наявність цих даних прокурор не посилається в апеляційній скарзі і не посилався під час виступу в апеляційному суді.
З урахуванням положень указаних вище нормативних актів, колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги прокурора про те, що Свалявським районним судом не вжито заходи для усунення недоліків допущених під час досудового слідства шляхом дослідження протоколів огляду предметів, призначення і проведення додаткових чи повторних експертиз, при необхідності, допиту та додаткового допитів судово-медичного експерта у суді, вчинення інших процесуальних дій, усуненню суперечності у висновках судово-цитологічної, судово-імунологічної експертиз і, зокрема, у порядку дачі окремого доручення на підставі ст. 315-1 КПК України, що судом не заслухані пояснення експертів імунологів та цитологів по наданих ними висновках. При оцінці цих доводів та прийнятті рішення, колегія суддів також враховує дані, що містяться у протоколі судового засідання, які свідчать про те, що прокурор Чонка Ю.О. — учасник процесу, будь-яких клопотань із вказаних питань, у тому числі про усунення недоліків допущених під час досудового слідства шляхом дачі окремого доручення у порядку ст. 315-1 КПК України, не заявляв.
Під час додаткового розслідування також підлягають до ретельної перевірки та відповідної оцінки показання ОСОБА_2 про те, що відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_2 та в присутності понятих ОСОБА_25, ОСОБА_26 й інших учасників слідчої дії, проводилось з порушенням вимог кримінально-процесуального закону; про те, що факт застосування до нього насильства підтверджується наявними на светрі біло-сірого кольору із замком під шию, у який був одягнений слідами крові, яка походить від нього; а також доводи доповнення до апеляційної скарги про те, що свідок ОСОБА_16 вказувала на те, що потерпілу вбив ОСОБА_15. Крім того, до ретельної перевірки підлягають доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 про те, що свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 підтвердили, що перед затриманням працівниками міліції ОСОБА_2 не бачили у нього видимих тілесних ушкоджень, а також показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_18 та ОСОБА_5 про те, що після допиту працівниками міліції ОСОБА_2 бачили у нього на обличчі кров, розбиту губу та підбите око.
Колегія суддів обґрунтованими вважає й вказівки суду першої інстанції про те, що досудове слідство не з’ясувало походження крові, яка виявлена на кросівках, що вилучені у ОСОБА_2, й яка не походить від нього чи його покійної матері.
Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 про те, що в матеріалах кримінальної справи відсутній протокол перегляду відеозапису відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участі ОСОБА_2, колегія суддів відхиляє, оскільки такі спростовуються цими ж матеріалами, з яких вбачається, що 27 жовтня 2011 року слідчим за участі учасників вказаної слідчої дії переглянутий відеозапис відтворення обстановки та обставин події (т. 1, а. с. 182).
З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що розслідування кримінальної справи, у тому числі постанова про пред’явлення ОСОБА_2 обвинувачення виносилась слідчим відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров’я особи СУ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_27, яким також складався обвинувальний висновок, який затверджувався заступником прокурора Закарпатської області, тому колегія суддів вважає, що кримінальна справа підлягає поверненню саме прокурору Закарпатської області для організації проведення додаткового розслідування, а доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині задовольняє.
Вищевказана неповнота досудового слідства перешкодила суду першої інстанції повно, всебічно та об’єктивно дослідити наявні в справі докази й постановити законний та обґрунтований вирок, а тому колегія суддів вважає ці порушення вимог кримінально — процесуального закону істотними і такими, що відповідно до вимог ст. ст. 22, 281 КПК України тягнуть направлення справи на додаткове розслідування, оскільки для усунення вищевказаної неповноти та недоліків необхідно виконати значний обсяг оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, спрямованих на їх усунення та оскільки ця неповнота не може бути усунута під час розгляду справи судом першої інстанції.
Під час досудового слідства, необхідно усунути вищевказану неповноту, дати належну оцінку зібраним по справі доказам з точки зору їх допустимості, належності, стосовності та достовірності, ретельно перевірити чи не застосовувались працівниками міліції щодо ОСОБА_2 недозволені методи слідства, які призвели до його самообмови у вчиненні злочину.
Ураховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачує орган досудового слідства — вчинено злочин який є тяжким, дані про його особу — раніше притягувався до кримінальної відповідальності, запобіжний захід щодо нього залишити попередній — тримання під вартою, а доводи апеляційних скарг у цій частині відхиляє.
Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (1960 року), апеляційний суд, —

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги, які подали старший прокурор прокуратури Свалявського району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвокат ОСОБА_1 та підсудний ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 15 серпня 2014 року, якою кримінальна справа щодо ОСОБА_2 направлена прокурору Свалявського району для організації проведення додаткового розслідування змінити.
Кримінальну справу направити прокурору Закарпатської області для організації проведення додаткового розслідування.
У решті ухвалу залишити без зміни.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою — залишити без зміни.

Судді:

Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41880188

Опубліковане Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

Добавить комментарий