Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна домоглась виправдання її підзахисного та довела в судовому засіданні, що обвинувачений не наносив потерпілому тілесних ушкоджень, що спричинили смерть, а тільки спричинив легкі тілесні ушкодження

Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна здійснювала захист обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України за дорученням Закарпатського обласного центру безоплатної вторинної правової допомоги.
Доручення видано на стадії повторного розгляду справи в суді першої інстанції.
Підзахисний адвоката Чундак М.В. обвинувачувався в тому, що спричинив тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого.
Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням адвоката було допитано експерта.

Завдяки поставленим питанням, з пред’явленням протоколу відтворення обстановки та обставин події, експерт пояснив, що з того,як видно на фото, які були зроблено ще до пред’явлення обвинувачення та висновку експерта про те, які саме тілесні ушкодження спричинили смерть, обвинувачений показував як наносив тілесні ушкодження, які згодом було кваліфіковано, як легкі тілесні ушкодження. Отже ті тілесні ушкодження, які завдав обвинувачений є легкими тілесними ушкодженнями та не могли спричинити смерть потерпілого.
Також було допитано інших свідків, в тому числі і працівників міліції. Завдяки цим показом вдалось довести, що перед смертю потерпілий, який добре знав обвинуваченого сказав, що його побив не він, а добрі люди.
Однак суд першої інстанції засудив обвинуваченого до позбавлення волі строком на сім років.
В суді апеляційної інстанції адвокату вдалось довести незаконність вироку та домогтись виправдання її підзахисного за ч.2 ст.121 КК України. Суд визнав винним обвинуваченого тільки в нанесенні потерпілому легких тілесних ушкоджень.

У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и

25.06.2014                                                                            м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Гошовського Г.М. (головуючий), Дацківа В.В., Симаченко Л.І., з участю прокурора Міцовди К.Д., захисника — адвоката ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу № 111/777/230/2014 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_3 на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 25.04.2014.
Цим вироком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець селища АДРЕСА_1, неодружений, непрацюючий, не судимий, засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.
Ухвалено: запобіжним заходом щодо підсудного залишити підписку про невиїзд; строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання, зарахувати в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою з 18.12.2008 по 19.05.2010; стягнути з нього на користь відділу охорони здоров’я Міжгірської РДА 296 грн. 88 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_5, речовий доказ — штани — знищити.
Згідно вироку суд встановив, що ОСОБА_4 14.07.2008 приблизно о 22:30 в кафе «АВС» по вул. Гагаріна в селищі Міжгір’я, в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті неприязні спричинив потерпілому ОСОБА_5, який також перебував у стані алкогольного сп’яніння, тяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть: під час сварки наніс йому удар кулаком по голові, від яких останній впав, а після того, як потерпілий підвівся — ще один удар кулаком по голові. Згодом, коли ОСОБА_5 вийшов з кафе, ОСОБА_4 умисно наніс йому ще два удари ногою по голові від яких потерпілий впав на землю. По дорозі додому ОСОБА_5 знепритомнів і впав. ОСОБА_4, випадково побачивши ОСОБА_5 на дорозі, доставив його до Міжгірської ЦРЛ. В подальшому ОСОБА_5 був поміщений до Ужгородської ОКЛ, де від отриманих тілесних ушкоджень 09.08.2008 помер.
В апеляційній скарзі підсудний і захисник оспорюють законність і обґрунтованість вироку, просять його скасувати і ухвалити новий — виправдувальний вирок. Посилаючись на показання ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, експерта ОСОБА_10, стверджують, що ОСОБА_4, знайшовши потерпілого ОСОБА_5 побитим на дорозі, організував його доставку до лікарні, де останній, опритомнівши, хоча і знав ОСОБА_4, не вказав на нього, як на особу, що завдала йому тілесних ушкоджень. Вважають, що доказів обвинувачення для ухвалення обвинувального вироку недостатньо. Водночас зауважують, що сім’я потерпілого претензій до ОСОБА_4 не має, що після злочину минув тривалий час, протягом якого він протиправних дій не вчиняв, характеризується позитивно, чим довів, що не потребує ізоляції від суспільства.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення захисника на підтримання апеляційної скарги, промову прокурора, яка проти апеляційної скарги заперечила і вважає, що вирок є законним і обґрунтованим, провів судові дебати, перевірив матеріали справи, обговорив доводи сторін і вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 67 і 323 КПК України суд повинен ґрунтувати свої судження щодо оцінки доказів на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дати їм у вироку остаточну оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.
Мотивувальна частина обвинувального вироку, відповідно до вимог ст. ст. 324, 334 КПК України, повинна містити аналіз та оцінку всіх зібраних у справі доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Висновки суду щодо оцінки доказів викладаються у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття доказів, на яких ґрунтуються ці висновки і відхилення інших судом повинно бути мотивовано.
Ці вимоги кримінально-процесуального закону суд виконав не в повній мірі.
Як видно з протоколу судового засідання, підсудний в судовому засіданні показав, що під час сварки ОСОБА_5 першим ударив його по голові. У відповідь він двічі ударив ОСОБА_5 в лице, влучивши в ніс, від чого потерпілий «присів на коліна». Пізніше на вулиці, коли потерпілий витирав ніс і «щось бурмотів», він ще раз ударив його ногою. Від цього удару потерпілий впав на спину, однак одразу підвівся і пішов. Більше ніж через годину, на відстані 100-150 м від кафе він знайшов потерпілого «який дуже стогнав» і відвіз його, непритомного, до лікарні. Підсудний настояв, що сильних ударів, які могли б потягти за собою всі виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження і настання його смерті, потерпілому не наносив (т.5 а.с.186).
Суд у вироку зазначив, що оцінює ці показання, як такі, що доводять його вину в учиненні злочину частково. Далі суд виклав показання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_11, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, експерта ОСОБА_10, перелічив інші докази обвинувачення, в тому числі акт добровільної видачі штанів, протоколи огляду предметів, відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_4, висновки експертів і вказав, що вони повністю підтверджують вину ОСОБА_4 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, яке спричинило смерть потерпілого.
Аналізу доказів, їх оцінки, мотивів, з яких суд частково відкидає показання підсудного і тлумачить на користь обвинувачення обставини, які з цим обвинуваченням не узгоджуються, у вироку не наведено.
Між тим, показання ОСОБА_4 на попередніх стадіях розгляду справи, в тому числі в судових засіданнях, хоча і з невеликими відмінностями, є послідовними і сукупністю доказів обвинувачення не спростовані. В них йдеться про нанесення потерпілому одного або двох ударів кулаком в обличчя, удару потерпілого об стіну при падінні всередині кафе та одного або двох ударів ногою в обличчя, які, проте, не могли потягти за собою тяжких тілесних ушкоджень і тим більше смерті. ОСОБА_4 вказував, що бачив, як потерпілий пішов з місця події, що приблизно через дві години після цього він знайшов потерпілого побитим на вулиці, організував і здійснив його доставку до лікарні (т.1 а.с.247-250, 258-268, т.2 а.с.29-31, 179-180, т.3 а.с.210-213, т.4 а.с.65-66, т.5 а.с. 26-27).
Ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_5 та відображені в висновках експертиз, медичних картах Міжгірської районної лікарні, Ужгородського обласного центру нейрохірургії та неврології (т.1 а.с. 136-138, т.3 а.с.130-133,146-154,156-194), в тому числі множинні гематоми м’яких тканин, лиця, губ, рваної рани верхньої губи, обширна гематома голови справа з переходом на шию, садна обличчя справа, важка закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субдуральна гематома над правою гемісферою, явно виходять за межі тих, які могли утворитись від ударів, нанесення яких визнає ОСОБА_4.
Показання ОСОБА_4 не тільки не спростовані доказами обвинувачення, а навпаки — ними підтверджуються.
Зокрема, свідок ОСОБА_9 — працівниця кафе, де відбулась сутичка між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 показала, що бачила тільки те, як у приміщенні кафе останній наніс потерпілому один удар в лице.
Інших очевидців бійки між обвинуваченим і потерпілим у справі не встановлено.
Свідки ОСОБА_7 — лікар Міжгірської ЦРЛ і ОСОБА_8 — дільничний інспектор Міжгірського РВ УМВС України в Закарпатській області, — єдині хто встиг поспілкуватись з потерпілим ОСОБА_5, показали, що на запитання про те, хто його побив, останній називав своїх кривдників у множині: «хлопці», «добрі люди» і, поряд з цим, не вказував на ОСОБА_4, хоча, як видно з показань його доньок — свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11 і самого ОСОБА_4, добре його знав.
Показання свідка ОСОБА_13 — слідчого Міжгірського РВ УМВС України в Закарпатській області, про те, що ОСОБА_4 на стадії досудового слідства визнавав нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_5, показань ОСОБА_4 також не спростовують: факт нанесення потерпілому ударів останній дійсно підтвердив, проте вказав, що за кількістю, силою та локалізацією вони не могли потягти за собою важких травм, виявлених на трупі потерпілого. Нанесення ударів потерпілому в область голови справа, які, згідно висновків судово-медичних експертиз, спричинили тяжку закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку і призвели до його смерті, ОСОБА_4 заперечив категорично, а протилежне доказами обвинувачення не доведено.
Отже, судження про спричинення потерпілому всієї сукупності виявлених на трупі тілесних ушкоджень тільки за обставин, які вказані в обвинуваченні ОСОБА_4, тобто внаслідок нанесення по голові двох ударів кулаком і двох ударів ногою, а також дворазового падіння потерпілого з висоти власного зросту, є сумнівним, а висновок про доведеність вини ОСОБА_4 у заподіянні ОСОБА_16 умисного тяжкого тілесного ушкодження зроблено судом без достатніх підстав.
Разом з тим, нанесення тілесних ушкоджень у вигляді гематом, саден в області скроні справа і на обличчі потерпілого, рваної рани верхньої губи, які в сукупності комісія судово-медичних експертів кваліфікувала, як легкі з короткочасним розладом здоров’я і такі, що не знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті ОСОБА_5 (т.3 а.с.146-154), ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечив. Його показання в цій частині узгоджуються з даними відтворення обстановки і обставин події з його участю (т.1 а.с. 258-268), показаннями експертів ОСОБА_17, ОСОБА_10.
На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що показаннями ОСОБА_4, висновками і показаннями експертів та сукупністю інших досліджених судом і наведених у вироку доказів доведено заподіяння останнім потерпілому ОСОБА_5 за обставин, встановлених судом, легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.
Заподіяння ОСОБА_5 за тих самих обставин тяжких тілесних ушкоджень, в тому числі таких, які потягли за собою його смерть, доказами обвинувачення не доведене.
У зв’язку з цим апеляційний суд вважає, що діяння ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 125 КК України, як умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Обставин, які пом’якшували б покарання ОСОБА_4 апеляційний суд не знаходить. Вчинення ОСОБА_4 злочину в стані алкогольного сп’яніння, щодо 55-річної людини апеляційний суд визнає обставинами, що обтяжують покарання і вважає, що йому слід призначити найбільш суворе покарання з передбачених законом за такий злочин.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію підсудного ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_3 задовольнити частково, вирок Свалявського районного суду від 25.04.2014 щодо ОСОБА_4 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 на ч.2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою з 18.12.2008 по 19.05.2010 з розрахунку один день ув’язнення за два дні обмеження волі.
В решті цей вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена касаційним порядком безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді:
Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39713700

 

P.S. На жаль, дана ухвала була скасована ВССУ 24 березня 2015 р.

Дякую уважним читачам! 

Опубліковане Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

Добавить комментарий