Чи варто сплачувати штраф за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів

Нещодавно роботодавці подавали до фонду соціального захисту інвалідів звіт про  зайнятість  та працевлаштування  інвалідів. Не кожен працедавець виконав норматив і вслід за звітом до 15 квітня зобов’язаний сплатити штраф.

У випадку несплати штрафу працедавцю нараховується штраф – 120% відсотків річної  облікової  ставки  Національного  банку  України  за кожен календарний день прострочення. Фонд соціального захисту інвалідів стверджує, що його вимоги є безумовними і підлягають виконанню. У разі несплати штрафу добровільно, Фонд подаватиме позов до суду. Однак не все так погано. Якщо ж роботодавець умисно не приймав на роботу інвалідів, не створив для них робочі місця, то тут звісно ж від штрафу не захиститись. Проте є й такі, що активно намагались працевлаштувати інвалідів на спеціально створені для них робочі місця, подавали оголошення в газету про наявність вакансій для інвалідів, звертались до центру зайнятості, регулярно подавали звіт про наявність вакансій та в звіті відмічали, що прагнуть працевлаштувати саме інваліда. Саме такі роботодавці можуть не сплачувати штрафу, адже вони не винні в тому, що попри всі старання їм не вдалось працевлаштувати інваліда та виконати норматив. Звіти, оголошення та  звернення  можуть слугувати вагомими доказами в суді. Як свідчить практика судді виносять рішення на користь тих, хто не виконав норматив по працевлаштуванню інвалідів, але всіляко намагався його виконати. Закон на стороні добросовісних роботодавців і ось про що він говорить:

1.                Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

2.                Згідно ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

3.                Обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, такий обов’язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону.

4.                Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

5.                Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.

Тобто , якщо роботодавцем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, то він не підлягає відповідальності, а отже і не сплачує штрафних санкцій.

Крім того, до початку судового засідання за позовом Фонду про стягнення з вас штрафних санкцій не погано було б повторно завітати до районного центру зайнятості за інформацією про професійний склад інвалідів, які перебували на обліку служби зайнятості.  Звісно ж, якщо ви протягом року звертались до центру зайнятості з проханням надіслати вам інваліда для працевлаштування, то вам вже відомо якою має бути відповідь – професійний склад інвалідів не відповідав вимогам заявлених вами вакансій. Тобто до прикладу ви просили інспектора відділу кадрів, а були тільки складальники, пакувальники, прибиральники і т.п. Це також може стати вагомим доказом для суду. То ж не варто опускати руки побачивши чималенький штраф, все можна виправити, якщо постаратись. Головне вчасно зібрати всі вагомі докази та не пропускати судових засідань.

Опубліковане Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

12 комментариев

Михайло Ізюмський

Почитайте свіжі узагальнення судової практики щодо таких справ, і зрозумієте де помиляєтесь.
Така схема вже давно не працює.

Михайло Ізюмський можливо ви витрачаєте надто багато часу читаючи узагальнення судової практики. При написанні даної статті насамперед я ознайомлювалась з рішеннями суду по даній категорії справ. Ви також можете завітати на сайт єдиного державного реєстру судових рішень і зрозумієте, що дана стаття підкріплена не одним рішенням суду. Окрім того при вирішенні справи суд керується нормами закону та своїм внутрішнім переконанням. Головний аспект даного питання полягає в тому, щоб якраз переконати суд в тому, що закон на вашому боці. В Україні ж не діє прецедентне право і рішення суду по аналогічним справам не є обовязковими для інших судів, а закон для всіх один і він в даному випадку на боці підприємців.

Михайло Ізюмський

Ви пишете в пункті 3:
«Обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця»
однак Закон про основи соцзахищеності інвалідів, на який Ви ж самі й посилаєтесь говорить:
«Підприємства, … , самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону». (стаття 19, 3-й абзац)
і далі:
«Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, …, інвалідів, для яких це місце роботи є основним».
В старих версіях даного закону умовою виконання нормативу було саме СТВОРЕННЯ робочого місця, і описана Вами логіка оскарження штрафних санкцій працювала, але після внесення двох наведених вище правок виконанням нормативу вважається САМОСТІЙНЕ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ підприємством інваліда. І логіка «ми хотіли, але не змогли — нам інвалідів не прислали» вже не працює.

Працевлаштувати може тільки підприємство, так як тільки підприємство видає наказ про прийняття на роботу. Ані центр зайнятості, ані Фонд цього зробити не в змозі. Але направляти для працевлаштування повинен центр зайнятості. Підшукування кадрів для працевлаштування не є ціллю створення підприємств та не відноситься до їх обовязків. Здійснювати працевлаштування — це право, а не обовязок роботодавців. Почитайте рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а- 5629/10/2070 від 03 травня 2010 р., рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 2а-3056/09/0870 від 21 серпня 2010 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а-3559/10/1570 від 18 серпня 2010 року. Ці рішення прийняті не так давно, зважаючи на те, що останні зміни в ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відбулися 08.07.2010 р. та не стосуються предмету спору з даних питань. Чи ви вважаєте, що рішення судів з різних регіонів є також незаконними та не відповідають дійсності? Я б з вами ще подискутувала, але ваша позиція мені цілком зрозуміла.

Михайло Ізюмський

Навряд чи Вам дійсно зрозуміла моя позиція:) І дискутую я з Вами не заради дискусії…
Я займаюсь консультуванням роботодавців з питань працевлаштування інвалідів, в тому числі й допомагаю підбирати інвалідів.
Дискутую не заради того, щоб переконати Вас у Вашій неправоті або в своїй правоті.
Ви досвідчена й розумна людина, Ваша стаття мене зацікавила, але були конкретні контраргументи, запитання по темі що висвітлювалася в статті. які могли б виникнути у будь-якого іншого читача, який «в темі».
Ви відповіли аргументовано, за що я дуже вдячний, буду опрацьовувати посилання.
Якщо що — в цьому питанні я також на боці роботодавців. Хоч і очолюю громадську організацію, яка займається інвалідами, але, по-перше, я ліберал і виступаю за вільну конкуренцію, тому намагаюся просувати думку про підвищення конкурентоздатності інвалідів. А по-друге, такі пільги («квоти» і т.п.) також є дискримінацією, хоч і «позитивною», і в стратегічному плані нічого доброго самим інвалідам не несуть.
Ще раз дякую за відповіді, додав Ваш сайт в закладки.

Дякую за коментарі! Ви змусили мене ще раз підтверджувати свою точку зору та вдосконалювати свої знання.

підкажіть будь ласка, ситуація така — підприємство зареєстровано з 2002 року, загалом кількість працюючих робітників 200 чоловік, але інвалідів немає. Підприємство не зареєстровано в фонді захисту інвалідів, поки ще перевірок хвала Богу не було, з минулого року подаємо постійно вакансії про наявність робочих місць для інвалідів до рцз та совбесу, але цікавить питання — якщо на сьогоднішній день підприємство заереєструється у фонді то чи можна якось уникнути штрафів за минулі роки — заздалегідь дуже вдячний та щиро сподіваюсь на кваліфіковану достовірну інформацію.

Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

На жаль за минулі роки вам не вдасться уникнути штрафу. Закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не передбачає обмеження терміну протягом якого можна стягувати штраф за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів. Тобто, штраф може застосовуватись за будь-який період коли відбулось порушення даного закону. Водночас, в разі застосування до вас штрафних санкцій, ви можете звернутись до суду, щоб довести свою точку зору з даного питання. Судовий процес може тривати роками, до того часу, можливо, законодавець таки зможе встановити термін давності для стягнення даного виду штрафу.

Ну як це «не передбачено»? А строки накладення адміністративних стягнень?

Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

А ви читали весь закон? Там чітко вказано, що до правовідносин із
стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим
Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250
Господарського кодексу України. В ст. 250 ГК України вказано, що адміністративно-господарські санкції можуть бути
застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з
дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня
порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. А це означає, що терміну позовної давності по стягненню штрафних санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів немає.

Щиро вдячний за відповідь. шкода звичайно, що не уникнути штрафів, але що ж поробиш, доведеться затягувати час, або просто по можливості не допускати до перевірки фонд захисту інвалідів, адже наскільки я зрозумів Фонд може накласти стягнення тільки на зереєстрованих осіб, а щоб написати припис на реєстрацію мають здійснити перевірку…

Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

Я б порадила краще все ж таки затягувати час у випадку накладення штрафу в суді і намагатись довести, що в Україні діє адміністративна, цивільна та кримінальна відповідальність за правопорушення і даний штраф є адміністративною, а не адміністративно-господарською санкцією. Для адміністративного ж стягнення строк застосування, звісно ж, минув. Це не вагомий аргумент, так як законом чітко передбачено, що терміну накладення стягнення не має. Однак, затягнути час можна на декілька років.

Добавить комментарий