#MeToo. Чи можна в Україні покарати особу за сексуальні домагання?

#MeToo – хештег, який показав масштаби проблеми сексуального насильства у всьому світі. Жертвами сексуального насильства є як жінки, так і чоловіки: люди різних професій, стилю життя та рівня доходів. Але усіх їх об’єднує одне – страх. Страх бути засудженими суспільством, відкинутими, і не зрозумілими для інших.

Флешмоб почався в твіттері. Актриса Алісса Мілано, яка зіграла в серіалі «Зачаровані», 15 жовтня закликала своїх читачів, які коли-небудь зіткнулися з сексуальним насильством або розпусними діями, відповісти на її твіт, використовуючи хештег #MeToo. Масштаби обговорення і поширення даного хештегу показують наскільки серйозною є проблема сексуальних домагань у всьому світі.

Засновника американської кінокомпанії Miramax Харві Вайнштейна звинуватили в домаганнях і спробах зґвалтування десятки жінок. Від нього пішла дружина, його звільнили з The Weinstein Company, яку він же і заснував, виключили з Американської і Британської кіноакадемій. Франція позбавила продюсера ордена Почесного Легіону, а його справу розслідують американські і британські поліцейські і ФБР. (джерело: Hromadske )

Але чи в Україні все так само? Чи може в Україні жінка довести, що зазнала сексуального домагання? Що відбувається після того, як жінка поскаржиться в поліцію на сексуальні домагання? Чи є в Україні право на захист жертв сексуального насильства? Та і як сприймає суспільство таку жертву в Україні?

Злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості присвячений розділ ІV Кримінального кодексу України.

Саме цим розділом передбачено кримінальну відповідальність за зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв’язок, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості та розбещення неповнолітніх.

При цьому кримінальній відповідальності підлягає і особа, яка готувалась до злочину та здійснила замах на вчинення злочину. Наприклад, спроба зґвалтування також карається кримінальним законом.

Навіть при всій спробі тлумачити даний розділ таким чином, щоб покарати особу за сексуальні домагання, нічого не вийде. Немає в Кримінальному кодексі статті, яка чітко б визначала, які дії злочинця слід розуміти як сексуальні домагання та яку відповідальність за це встановлено.

Тільки єдина стаття 154 КК України – примушування до вступу в статевий зв’язок передбачає кримінальну відповідальність за примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні.

Інші випадки сексуальних домагань кримінальній відповідальності не підлягають.

Однак, сексуальні домагання – це не тільки примушування до вступу в статевий зв’язок. Це поняття є набагато ширшим і може включати небажані дотики, наближення, притискання, жести та рухи, пропозиції, прямі чи непрямі спонукання до вступу в статевий зв’язок, сексуально образливі коментарі та жарти, небажані дискусії на сексуальні теми, питання, розповіді чи демонстрація зображень сексуального характеру.

То ж як би ми не говорили про демократичність і верховенство права,  гендерну рівність, право на особисту свободу та недоторканість – на практиці це зовсім не так. Ніхто не скаже точної статистики жертв сексуальних домагань в Україні, бо такої статистики немає. Немає злочину – немає статистики. Але проблема є.

І деякі сміливиці навіть намагались говорити про цю проблему, заявляти, що вони є жертвами. Але, на жаль, їм доводилось зіткнутись з тим, що злочинець насправді не тільки залишився не покараним, а і її особисте життя стало предметом обговорень чи осуду. Прикладом цьому є судові рішення в Єдиному реєстрі судових рішень про спростування недостовірної інформації щодо сексуальних домагань.

До прикладу, в США  федеральне, штатне та муніципальне законодавство чітко забороняє переслідування за ознакою статі, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Там жертва має право на компенсацію матеріальної та моральної шкоди. Крім того, жертва може ініціювати відкриття кримінальної справи проти зловмисника. Залежно від того, чи винна особа є керівником або колегою, застосовуються різні правила відповідальності.

В Україні, на законодавчому рівні цього поки що немає. Сексуальні домагання в Україні не визнаються злочином.

Слід відмітити, що Законом «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» дано визначення поняттю сексуальні домагання.

Згідно ст.1 даного Закону  сексуальні домагання  – дії сексуального характеру,  виражені словесно  (погрози,  залякування,  непристойні   зауваження)   або фізично  (доторкання,  поплескування),  що принижують чи ображають осіб,  які  перебувають  у   відносинах   трудового,   службового,
матеріального чи іншого підпорядкування.

Тобто дана визначення стосується тільки тих осіб, які  перебувають  у   відносинах   трудового,   службового, матеріального чи іншого підпорядкування.

Статтею 23 ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачено право  особи на  відшкодування матеріальних  збитків та моральної шкоди,  завданих їй унаслідок сексуальних  домагань.

Однак таке відшкодування можливе знову ж таки тільки щодо тих осіб, які  перебувають  у   відносинах   трудового,   службового, матеріального чи іншого підпорядкування.

Підсумовуючи наведене, можна зробити висновок, що жертви сексуальних домагань в Україні не захищені на законодавчому рівні. Україна не визнає, що особа може зазнавати сексуальних домагань не тільки на робочому місці, а жертвами є не тільки особи,  які  перебувають  у   відносинах   трудового,   службового, матеріального чи іншого підпорядкування.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *