Особливості кримінального провадження на підставі угод

Здійснення кримінального провадження на підставі угод стало можливим тільки з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України. Зважаючи на новизну, багато запитань залишаються відкритими.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ видав інформаційний лист від 15.11.2012 № 223-1679/0/4-12 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод».

Однак, даний лист не зміг дати чіткої та однозначної вказівки, як суддям слід застосовувати положення нового КПК.

Наразі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ видав,

в доповнення попереднього листа, інформаційний лист «Про доповнення до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 № 223-1679/0/4-12 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод».

Даним інформаційним листом ВССУ звертає увагу  суддів судів першої та апеляційної інстанцій на особливості здійснення кримінального провадження на підставі угод.

Зокрема, в листі вказано, що вирішуючи питання про те, чи підлягає затвердженню судом угода про примирення, якщо одним і тим самим злочином завдано одночасно шкоди потерпілому і державним чи суспільним інтересам, слід враховувати не лише положення ч. 3 ст. 469 КПК, а й специфіку об’єкта посягання та характер охоронюваних кримінальним законом благ.

Угода про примирення може бути укладена тільки у випадках, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам (інтересам фізичної особи) та/або майновим інтересам юридичної особи. Тобто, тільки щодо тих діянь, які посягають на приватні інтереси та не зачіпають, значною мірою, публічних інтересів.

ВССУ наголошує, що у тих злочинах, де основним безпосереднім об’єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є тільки проявом посягання на основний об’єкт, укладення угоди про примирення не допускається.

 Досудове розслідування та судове провадження в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення здійснюється в загальному порядку. Проте, слід врахувати, що:

підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим (фізичною чи юридичною особою) до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 26, ч. 1 ст. 478 КПК);

– безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення згідно з ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК є відмова потерпілого або його представника від обвинувачення, а також примирення потерпілого з підозрюваним/обвинуваченим у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом (ч. 4 ст. 56 КПК);

– потерпілий вправі, користуючись наданими йому процесуальним законом правами (статті 55, 56 КПК), підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, тобто від процесуальної діяльності, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Потерпілим від злочину може бути і юридична особа, якщо кримінальним правопорушенням їй завдано майнової шкоди (див. інформаційний лист ВССУ від 15.11.2012 № 223-1679/0/4-12). Обсяг прав та обов’язків юридичної особи, потерпілої від кримінального правопорушення, майже такий самий, як і в фізичної особи. Тому юридична особа, як приватного, так і публічного права,  може також бути стороною угоди про примирення.

Відповідно до угоди про примирення відбувається відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. При цьому, потерпілий має право звільнити винного від деліктного зобов’язання, визначивши як умову перелік дій, не пов’язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язаний вчинити на користь потерпілого.

Однак, ВССУ наголошує, що юридичним особам публічного права (державним та комунальним підприємствам, навчальним закладам, закладам охорони здоров’я, навчальним закладам Автономної Республіки Крим тощо), які створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (абз. 3 ч. 2 ст. 81 ЦК), зважаючи на те, що вони діють із метою забезпечення публічних інтересів та потреб значної кількості людей, відшкодування шкоди має здійснюватися в повному обсязі.

Тому якщо стороною угоди про примирення виступає юридична особа публічного права, то інститут прощення боргу не підлягає застосуванню. Так само не допускається заміна відшкодування завданої майнової шкоди вчиненням певних дій на користь потерпілого.

У випадку укладення такої угоди, суд повинен відмовити у затвердженні угоди про примирення на підставі п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК.

Відмовляти в затвердженні угоди слід також тоді, коли однією з сторін угоди про примирення є юридична особа приватного права, створена державою (ч. 3 ст. 167 ЦК), Автономною Республікою Крим (ч. 3 ст. 168 ЦК) чи територіальною громадою (ч. 3 ст. 169 ЦК), а також якщо одним із засновників юридичної особи приватного права є фізична чи (та) юридична особа, а іншим – держава, Автономна Республіка Крим чи територіальна громада.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *