Право залишення на роботі у разі скорочення чисельності чи штату працівників

Часто по консультацію звертаються працівники, що хочуть дізнатись про право залишення на роботі у разі скорочення чисельності чи штату працівників. Справді, звільнення працівників у випадку скорочення чисельності чи штату працівників має свої особливості. Існує перелік осіб, які мають переважне право перед іншими на залишення на роботі. Отже, при звільненні працівників за цих умов слід врахувати передбачені КЗпП України обставини, що дають певним категоріям переважне перед іншими право на залишення на роботі.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним — при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3)працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8)особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

В п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9. зазначається, що суди, розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням працівників за скороченням чисельності чи штату працівників,  зобов’язані з’ясувати чи справді були зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи дотримано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Якщо хоч одна з цих умов не була дотримана при звільненні працівника, то це є підставою для скасування наказу про звільнення працівника та поновлення на роботі з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У    випадках    зміни   власника   підприємства   (установи, організації)  чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання  до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з  нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства  в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство  або  підприємства  в  господарське  товариство)  дія трудового  договору  працівника  продовжується

Крім цього, на звільнення працівника за скороченням чисельності чи штату працівників також поширюються правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової  непрацездатності,  а  також  у  період  перебування  у відпустці.

Опубліковане Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

Добавить комментарий