Правовий аналіз нового Закону “Про зайнятість населення”

Віктор Янукович підписав новий Закон «Про зайнятість населення» (надалі за текстом – Закон).

Дана новина висвітлена в численних засобах масової інформації. Те, що влада взялась за вирішення проблеми безробіття в Україні, вже саме по собі є гарною новиною. Однак правовий аналіз даного нормативного акту, змушує замислитись над щирістю у вирішенні проблеми безробіття.

Багато норм нового ЗУ «Про зайнятість населення» є нечіткими, «непрозорими», що дасть можливість спекулювати і ухилятися від виконання його приписів.

Якщо бути максимально простими, то можна відмітити, що Закон дає роботодавцеві  право на відшкодування певних витрат, понесених у зв’язку з прийняттям на роботу неконкурентоспроможних громадян. Однак, компенсація буде згодом. А доки роботодавець її дочекається, він самостійно повинен прийняти на роботу осіб, які в силу певних обставин є неконкурентоспроможними, навчати їх за свій рахунок особливостям роботи, виплачувати відразу ж високу, стабільну заробітну плату і т.д.

Крім того, якщо роботодавець таки працевлаштував особу, згідно норм даного Закону, то звільнити її буде вкрай важко.

Згідно п.2 ст.26 Закону у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини першої цієї статті, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі, а у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини першої цієї статті, за угодою сторін на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

Постає питання – багато підприємців у наш час можуть дозволити собі таку розкіш?

Хоча, в Законі є і беззаперечні плюси.

Наприклад, згідно ст. 28, з метою залучення до роботи за відповідною професією (спеціальністю) в селах і селищах молодому працівнику, який уклав трудовий договір на строк не менш як три роки з підприємствами, установами та організаціями, що розташовані у таких населених пунктах, надається житло на строк його роботи та одноразова адресна допомога у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку та за переліком професій (спеціальностей), затверджених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо молодий працівник пропрацює в такому населеному пункті не менше десяти років, житло передається йому у власність.

Проте, рівень заробітної плати в сільській місцевості досі залишає бажати кращого.

В цілому, закон таки непоганий, а навіть досить таки задовільний. Однак, хотілося б побачити в ньому зміни, що здатні більш кардинально змінити ситуацію на ринку праці України.

Хоча, якщо добре подумати, то даний Закон, в будь-якій редакції, за сьогоднішніх умов не здатен сприяти працевлаштуванню населення. Проблему слід вирішувати в корені – почати з системи оподаткування та підтримки розвитку бізнесу. Якщо в суспільстві обмаль підприємств, що розвиваються, а є, здебільшого, підприємства на грані закриття, то як зміни в законодавстві, щодо працевлаштування зможуть змінити ситуацію на краще?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *