Про матеріальну відповідальність засновників господарських товариств

В часи фінансової кризи особливо гостро постає питання майнової відповідальності засновників товариств, їх директора та головного  бухгалтера.  В той час, як борги підприємства зростають все більше осіб, намагаючись уникнути майнової відповідальності та обтяжливих боргів, продають бізнес за безцінь. Однак, не все так погано, як видається на перший погляд. Згідно ст.96 ЦКУ юридична    особа    самостійно   відповідає   за   своїми зобов’язаннями.

Для покриття боргів юридична особа відповідає усім належним їй майном. Засновники  юридичної  особи (підприємства)  не  відповідають  за зобов’язаннями юридичної особи,  а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями    її   учасників   (засновників),   крім   випадків, встановлених установчими документами та законом. Перш за все наявні у підприємства борги покриватимуться за рахунок юридичної особи.

Випадки матеріальної відповідальності засновників передбачені Законом України «Про господарські товариства».

Згідно ст.80 ГКУ до   господарських    товариств    належать:    акціонерні товариства,  товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою   відповідальністю,   повні   товариства,    командитні товариства.

Згідно ст.24 ЗУ «Про господарські товариства» акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства  тільки в межах належних їм акцій.

Згідно ст. 50 ЗУ «Про господарські товариства» учасники  товариства з обмеженою відповідальністю несуть  відповідальність  в  межах   їх вкладів.

Згідно ст. 65 ЗУ «Про господарські товариства» учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть відповідають за його боргами своїми внесками до статутного  (складеного)  капіталу,  а при недостатності цих сум — додатково  належним  їм  майном  в  однаковому  для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається  в установчих документах.

Якщо учасники товариства з додатковою відповідальністю в установчому договорі не передбачили невеликий     граничний розмір відповідальності учасників, то вони можуть чимало втратити.

Згідно ст. 66 ЗУ «Про господарські товариства» учасники повного товариства несуть  солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна  не  вистачає  для  сплати  всіх  боргів,  за  товариство  у недостатній  частині  несуть   солідарну   відповідальність   його учасники усім своїм майном, на  яке  відповідно  до  законодавства України  може  бути   звернено   стягнення.   Учасник   товариства відповідає за борги товариства незалежно від  того,  виникли  вони після чи до його вступу до товариства.

Учасник, який  сплатить  повністю  борги  товариства,  вправі звернутися з регресною вимогою  у  відповідній  частині  до  решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Згідно ст..82 вище вказаного закону якщо  вкладник  командитного  товариства  вчиняє правочин від імені  та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі  схвалення  його дій командитним товариством він звільняється від  відповідальності  перед  кредиторами  за  вчинений  правочин.

Якщо схвалення не буде одержано,  вкладник  відповідає  перед третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке відповідно  до законодавства може бути звернено стягнення.

Вкладник  командитного  товариства  відповідає    за    борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники.

Згідно ст.75 даного закону учасники командитного товариства несуть   відповідальність   за зобов’язаннями товариства всім своїм майном,  та відповідальність одного  або  більше учасників  обмежується  вкладом  у  майні товариства  та  ці учасники (вкладники) не  беруть участі в діяльності товариства.

Якщо у командитному товаристві беруть участь два  або  більше учасників  з  повною  відповідальністю,  вони  несуть    солідарну відповідальність за боргами товариства.

Враховуючи вище вказані норми законодавства можна зробити висновок про залежність відповідальності засновників від виду господарського товариства.

Найвигіднішими у плані майнової відповідальності є товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерні товариства.

Продавати свій бізнес чи ні особиста справа кожного. Проте, таке рішення слід приймати тільки зваживши всі «за» і «проти». Зазвичай, окрім кредиторської заборгованості у діючих підприємств виникає чимало клопоту з контролюючими та правоохоронними органами і навряд чи новий власник стане захищати попередніх власників так, як це могли б зробити вони самі. Особливо це стосується тих осіб, які були директором чи головним бухгалтером товариства.

Опубліковане Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

Добавить комментарий