Звільнення працівника з ініціативи роботодавця

Зараз багатьох хвилює питання працевлаштування і збереження робочого місця. При цьому дуже важливо знати як захиститись від незаконного звільнення. Кодекс законів про працю України передбачає небагато можливостей для роботодавців звільнити працівника з власної ініціативи. Якщо працівник не бажає звільнитись з роботи за власним бажанням чи за згодою сторін, то роботодавцю дається можливість звільнити працівника тільки в прямо передбачених КЗпП України випадках.

Роботодавець має право звільнити працівника лише у випадках:

1)                змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2)                виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;

3)                систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4)                прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5)                нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6)                поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7)                появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

8)                вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

При цьому звільнення у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; звільнення у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці та звільнення у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу можливе тільки за умови, якщо працівник заперечує проти його переведення на іншу роботу. Тобто, у цих випадках роботодавець повинен спочатку запропонувати працівникові іншу роботу і тільки якщо працівник відмовиться – роботодавець має право його звільнити. При цьому роботодавець не може пропонувати працівникові роботу не за його фахом. Тобто бухгалтеру не можуть запропонувати роботу прибиральниці.

Кожна з підстав звільнення повинна бути обґрунтованою. Тобто, якщо працівника звільняють з роботи за прогул без поважних причин, то повинно бути документальне підтвердження цього факту. Повинна складатись комісія за наказом директора для встановлення відсутності на роботі працівника без поважних причин.

Невідповідність працівника займаній посаді чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації можна виявити у тому разі, якщо працівник допускає недоліки у своїй роботі, що підтверджується обґрунтованими доповідними записками, наслідками перевірки контролюючих органів і т.д.

Тобто в наказі про звільнення повинні бути не просто зазначені підстави для звільнення, а ці підстави повинні бути обґрунтованими. Інакше працівник має право вимагати поновити його на роботі та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Крім цього, для окремих категорій працівників передбачено, що роботодавець має право звільнити працівника у випадку:

1)                одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

2)                винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

3)                винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

4)                вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

При цьому, кожна з підстав повинна бути так само обґрунтованою, а не базуватись тільки на припущеннях та домислах роботодавця чи інших осіб.

Опубліковане Адвокат Чундак Маріанна Володимирівна

Добавить комментарий